|
За матеріалами: www.oko.kiev.ua та castles.com.ua
Замок побудовано у 40-вих рр. ХVIІ ст.
 Побудований з піщанику й вапняку. Збереглися зовнішні й частково внутрішні стіни північно-західної частини - основного оборонного вузла замку. Ця ланка складалася з казематованого укріплення з житловими й господарськими приміщеннями на верхніх поверхах і дозорної вежі, що високо підіймається над ними. Дозорна вежа двоярусна, її внутрішній обсяг трикутної форми, зовнішній - закруглений.
Вже перший погляд на нього причаровує: розрізаючи кукурудзяні хвилі сусідніх городів на всіх парах вперед несеться замок-лайнер.
Такої незвичної форми фортеці ви не зустрінете більше ніде в Україні: дві повздовжні оборонні стіни з’єднуються під гострим кутом. Знизу, біля річечки Суходіл, що омиває замок з трьох боків, ілюзія здається ще реальнішою: масив сірих стін трикутної сторожової башти з пісковику нависає над вами неначе корабельний ніс.
При довжині в 178 метрів фортеця має лише 30 метрів в найширшому місці. Колись "морські" асоціації підкріплювалися ще й штучно підвищеними водами Суходолу, які утворювали навколо замку стави та мочари, підсилюючи обороноздатність. 
Місце ідеально підходило для оборони: високе плато омивається річкою з трьох боків, з четвертої сторони зводяться неприступні бастіони з місцевого пісковику. Іронія долі: саме найукріпленіша південно-східна частина замку зараз повністю зруйнована, але основний оборонний вузол, що розташовувався у північно-західній стороні фортеці, зберігся відносно непогано.
По обидва боки до гострої частини фортеці примикають дві двоярусні напівкруглі башти і невелика частина двоярусної зовнішньої стіни палацу з прямокутними віконними прорізами, перекритими лучковими перемичками. Збереглася південна башта замку з арковим прорізом в'їзду, двоярусна - ззовні і одноярусна - зсередини, укріплена контрфорсами. Над аркою в'їзду - кам'яна плита з різьбленим латинським написом, що свідчить про час заснування замку. Бійниці стін замку були тримастними, зі схрещеними двома-трьома ходами, розраховані на перехресний вогонь. У планувальній структурі пам'ятки використаний характерний для багатьох подільських замків XVІ-XVІІ ст. прийом компонування основних оборонних вузлів за принципом гострокутного залому стін, фланкованого баштами.
 Після турецької навали 1672 р. замок перебував в руїні аж до 1718 р., коли Калиновські його реконструювали. Та XVIII століття принесло нову житлову моду, й в старих тісних стінах з того часу вже ніхто не мешкав. Замок стояв пусткою, і вже в ХІХ ст. перетворився на мальовничу руїну.
Зворушливий сучасний прояв турботи про колись могутнього кам’яного красеня: в одному з внутрішніх приміщень хтось з місцевих жителів метровими літерами закликає не розбирати замок на будматеріали. Якщо напис і не зупинить спритних жителів Сидорова, це можуть зробити екскурсійні автобуси, вщент набиті польськими, а віднедавна – й українськими туристами.
|
